За чудової весняної погоди відбулася традиційна Носівська зустріч радіоаматорів, щось на кшталт HAMFest-2018. Зібралися: UT3RF (Іван Генік), UR5RAB (Геннадій Білобловський), UR5RPU (Микола Кравченко), UZ1RM (Сергій Микула), UY2RM (Микола Самсоненко), UT2UB (Андрій Лякін) і керівник UR4RWW (Василь Кияниця).

Було відвідано колективну радіостанцію UR4RWW. Від імені керівництва ЛРУ її відповідальний секретар Андрій Лякін привітав колектив операторів радіостанції із рядом важливих перемог у Всеукраїнських та міжнародних змаганнях, вручив Протоколи з «мокрими печатками» про результати участі UR4RWW в Чемпіонатах України. А результати такі – всі другі місця у трьох чемпіонатах! В телеграфному, в телефонному і в телетайпному. А на момент написання цієї інформації, з’ясувалося, що і в «Кубку LP» колективка з Носівки також стала другою, програвши першому місцю (UT1NWA з Вінниці) усього чотири очки… Ще Андрій Вікторович вручив колективу бібліотечку радіоаматорської літератури від UY5XE (Г. Чліянц).

На фото: почесний гість Лякін Андрій Вікторович (UT2UB) на колективній радіостанції UR4RWW

Обмін досвідом і новими надбаннями. Відбулася щира і відверта розмова про діла аматорські. Найбільше говорили про нові вимоги ЄСКУ, про труднощі залучення молоді до радіоаматорства і можливі шляхи їх подолання. І про триваючі розколи говорили, так і не з’ясувавши, хто від них виграє… Причому, схоже, що поділ вже дістається до начальників колективних станцій, а, відтак, і до дітей, про яких усі так турбуються на словах.

За прикладами не треба далеко ходити. Досить повчальна історія сталася у телефонному чемпіонаті України, коли у групі колективних станцій було представлено усього вісім областей України, за необхідних 14-ти, щоб хлопці з UR4EYN, які показавши чудовий результат, зайняли перше місце, і могли вперше виконали нормативи майстрів спорту. А оператори інших колективок могли виконали нормативи для КМСів… І це не дивлячись на публічний заклик з аргументацією до участі у цьому чемпіонаті України (можна подивитись тут)

Чому так сталося, що від областей B, C, D, F, G, I, K, L, N, P, Q, S, T, V, X і Y на старт чемпіонату не вийшла жодна колективка? Адже організатори чемпіонатів пішли на зустріч молодіжним колективкам, перенісши час на максимально зручний, навіть нехтуючи вечірніми завадами і нічним проходженням на діапазоні 160 метрів. Не спрацювало. Надто помітно, що частина «тренерів» не виставила свої команди і не прийняли участь особисто з «ідеологічних» міркувань. Особливо від областей C, D, F, G, K, L, N, P, Q, S, T, і Y, де є колективні станції, які регулярно беруть участь у ЮТ-першостях? Україна мала потенціал на представництво у чемпіонаті колективок від 20-ти областей, а були тільки від восьми… У результаті постраждали ні в чому не винні молоді аматори з інших областей, про яких так усі «турбуються» на словах, і нехтують ними, коли стосується амбіцій…

Все це дуже тривожно. Сьогодні одні не дали необхідну групу змагань, а наступного разу, схаменувшись, вони таки виведуть на старт чемпіонату України свої команди, але… інші, зневірившись, не вийдуть на старт. Повний тупик прийде. На фоні поки що достовірно невідомо з чийого подання не внесених в оновлену ЕСКУ 2018 року змін на користь масовості і зацікавленості до участі в чемпіонатах України. Адже з відомих причин з 2014 року регіон «J» відпав, нехай тимчасово, але його нема. Суттєво зменшилась кількість учасників від регіонів «I» і «М». А «оновлена» ЕСКУ цього не врахувала. Чому? Хто не доніс, не довів, не переконав?

У двох чемпіонатах, а саме у CW і RTTY щодо колективних станцій судді у протоколах написали «Для виконання нормативів ЕСКУ недостатня кількість учасників у групі і різних регіонів». Це означає, що колективні станції приймали участь у цих чемпіонатах даремно. Рік чекали, готувались і… даремно. Це з одного боку. З іншого – якщо з «недостатньою кількістю учасників у групі» ще якось можна погодитися, хоч пояснити логіку важко, то клеїти до колективок «кількість регіонів» було би виправданим, аби колективки у ході чемпіонату працювали виключно між собою. А вони працюють з усіма учасниками з усіх регіонів України. Тому на них має поширюватися загальна кількість регіонів радіостанції із яких працювали у чемпіонаті. Хто не згоден, нехай пояснить логіку окремого підрахунку регіонів для колективок. Чому ця вимога, яка не має логічного пояснення, продовжує діяти в ЕСКУ?

Отже, в «оновленій» ЕСКУ не взято до уваги побажання від операторів і керівників колективних радіостанцій. Для першого рівня КХ-змагань залишилась вимога участі у них 20 МСУ та 30 КМСУ. Хоч об’єктивно їх кількість зменшується швидше, ніж поповнюється. Що зроблено для виправлення? Нічого. Впевнено продовжимо йти по спіралі униз. Докази?

Проведено три чемпіонати України. Що маємо? Трьох КМСУ і жодного МСУ. Це ОДИН РАЗ НА РІК НА ВСЮ УКРАЇНУ! Навіщо гучна назва «ЧЕМПІОНАТ», якщо у ньому виконуються масові розряди, які можна виконати у низових змаганнях? З такими темпами, навіть, якщо готувати по одному МСУ в рік, потрібно 20 років, щоб їх набралося на перший рівень змагань. І це щоб жоден за 20 років не втратився.

Відтак, за «оновленою» ЕСКУ, виконання високих спортивних звань з колективних станцій на кілька найближчих років стало практично недоступним, адже ЕСКУ щодня «під примхи» не змінюють. Принаймні, так було раніше. Простішою мовою, для молоді, яка за рівнем майстерності була готовою до виконання нормативів майстрів спорту і КМСів, двері зачинилися. «Перезрілі» майстри відходять, а молодого поповнення не буде. Як будемо набирати перший рівень змагань вже у найближчі роки? Куди йдемо? Де вагоме слово КХ-комітету? Хоч воно вже й не потрібне, бо недолуга справа зроблена. Врешті, хто конкретно відстоює інтереси операторів колективних радіостанцій перед Мінмолодьспорту України?? Тільки співчуття тренерам, які тренуючи операторів обіцяли їм, що ще рік-два-три і багаторічна праця буде нагороджена спортивним званням. Крах надій…

Реальний вихід поки що є і він простий, як двері – збільшити масовість участі колективних станцій у чемпіонатах України. Поки що станцій в Україні вистачає, але на заваді розкол аматорів. Хоч дядям, які цей розкол спровокували і регулярно підкидають дровець, глибоко до одного місця його наслідки. Перш за все, для молоді, яку всі «люблять» і яку всі «підтримують».

Тим не менш, обставини так складаються, що чемпіонати під егідою ЛРУ є єдиними офіційними радіоаматорськими змаганнями найвищого спортивного рангу в Україні, які відбуваються за підтримки Монмолодьспорту України. Внаслідок адміністративно-територіального реформування замість колишніх відділів освіти утворюються відділи освіти, сім’ї, молоді та спорту. Тому, як кажуть, не тепер, так у четвер, керівникам молодіжних колективних радіостанцій доведеться звітуватися за кількість підготовлених спортсменів-розрядників. А спортивні нормативи поки що можна зараховувати (і виконувати) тільки в офіційних, прописаних в структурах Мінмолодьспорту, змаганнях. Отже, на старт чемпіонатів України доведеться виходити. Принаймні, при існуючому стані справ.

Це нотатки із виступу майстра спорту Василя Кияниці, керівника UR4RWW. Доторкнулися і до інших тем радіоаматорства.

Далі зустріч продовжилася у гостинній садибі Миколи Кравченка UR5RPU. За традицією вона завершилася смачною шурпою від UZ1RM, прогулянкою вздовж річки Носівочки, фотографуванням. Після таких неформальних спілкувань, ще й ще раз спадає на думку: що ж нам, українським аматорам, заважає бути однією сім’єю?

Василь Кияниця, UR5RU, керівник UR4RWW

На фото вгорі: (зліва на право) UR5RPU, UY2RM, UT3RF, UR5RAB, UZ1RM, UR5RU та UT2UB.

Більше фото ТУТ

Джерело: http://nosivka-syut.at.ua/blog/nosivski_zustrichi_2018/2018-06-03-60